суспільство вимагає повної прозорості щодо осіб, яким воно делегувало владні повноваження. Необхідним елементом публічності влади, що забезпечує її прозорість, чесність і відповідальність морально-етичним принципам, є декларування доходів. У Законі України "Про державну службу" вперше закріпило норму про декларування доходів державними службовцями в Україні, однак механізму її виконання не передбачено. Декларацію про доходи в Україні подають державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування, а також кандидати на зайняття таких посад. Вони приймаються за місцем роботи та зберігаються в особових справах працівників. Наведена в деклараціях інформація перевіряється державною податковою адміністрацією України та правоохоронними органами під час проведення спільно з Головдержслужбою України комплексних перевірок дотримання вимог законів України "Про державну службу", "Про боротьбу з корупцією", інших нормативних актів з питань державної служби та запобігання проявам корупції в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування.
Проблемним залишається питання щодо подання декларації особами, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку чи у зв'язку з непрацездатністю через вагітність і роди. Законами України "Про державну службу" та "Про боротьбу з корупцією" не передбачені поважні причини, які б дозволяли особам, уповноваженим на виконання функцій держави, не подавати декларації за місцем роботи. Оскільки державний службовець, який відповідно до ст. 25 Закону України "Про відпустки" знаходиться у відпустці без збереження заробітної плати, перебуває у трудових відносинах з державним органом і є штатним працівником, він зобов'язаний подавати декларацію.
Як зазначено в пункті 7 частини першої статті 30 Закону України "Про державну службу", неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей про його доходи є підставою для припинення державної служби. Проблеми виникають і під час заповнення декларації. Мають місце непоодинокі випадки складання правоохоронними органами протоколів про адміністративні правопорушення державних службовців, які в розділі ІІІ декларації не повідомили про платежі за отриманими строковими кредитами та про відсотки за цими кредитами, посилаючись на те, що в методичних рекомендаціях із заповнення декларації йдеться про платежі за договорами позики, а не за договорами строкових кредитів. За роз\'ясненням Міністерства фінансів України, на момент затвердження форми декларації та методичних рекомендацій щодо її заповнення діяв Цивільний кодекс Української РСР, в якому не містилося поняття кредитної угоди (договору), а був лише договір позики, що по суті, є кредитним договором. Таким чином, у пункті 3 розділу ІІІ декларації повинна зазначатися інформація про основну суму сплаченого строкового кредиту й суму сплачених платежів за цим кредитом.
_03_03.png)
