Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Про це суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Василь Крат сказав на лекції для суддів, адвокатів, правників «Спадкові спори: практика Верховного Суду».
Він зазначив, що нині правники ставлять багато запитань про спадкові відносини в умовах воєнного стану: стосовно додаткових строків на прийняття спадщини, специфіки правонаступництва тощо. Справи з відповідною проблематикою ще не дійшли до Верховного Суду, і Василь Крат з обережністю ставиться до висловлення власних думок щодо тих чи інших питань, оскільки відповідні спори можуть потрапити на розгляд колегії, до складу якої він входить. Водночас суддя зазначив, що правові позиції ВС будуть оприлюднені на офіційних інформаційних ресурсах Суду.
Свою доповідь спікер поділив на блоки (див. презентацію):
Василь Крат зазначив, що при розгляді спадкових спорів застосовуються принципи та доктрина приватного права. Окремі принципи мають нормативне вираження (зокрема у ст. 3 ЦК України). Ці принципи так чи інакше впливають на правозастосовну практику, на їх основі вирішуються справи.
Один із таких принципів – свобода заповіту (можна скласти один заповіт або кілька, змінити його, скасувати тощо). У постанові КЦС ВС від 20 липня 2022 року у справі № 461/2565/20 вказано, що свобода заповіту включає необхідність поваги до волі заповідача та обов’язковість її виконання. Тому не можна розширювати підстави нікчемності заповіту в контексті вимог щодо його форми та посвідчення. Суд зробив висновок, що тільки в разі наявності фізичних вад у заповідача, які позбавляють його можливості прочитати заповіт, посвідчення заповіту відбувається при свідках.
Одним із принципів приватного права в цілому є розумність. Він застосовується і до оцінки поведінки суб’єктів права, і для тлумачення норм тощо. Доповідач зазначив, що Верховний Суд останнім часом активно застосовує цей принцип у своїй практиці. Він звернув увагу на постанову КЦС ВС від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, в якій прямо звернено увагу на те, як виходячи з принципу розумності має обчислюватися початок перебігу строку для прийняття спадщини – з наступного дня після смерті особи чи оголошення її померлою.
Василь Крат навів приклади з практики вирішення спорів різних категорій щодо спадкового права: щодо впливу спадкування на збереження / не збереження іпотеки, регулювання спадкових відносин у статуті, значення місця відкриття спадщини; сингулярного правонаступництва та ін. Зокрема, він звернув увагу на постанову КЦС ВС від 13 липня 2022 року у справі № 755/17978/20, в якій зроблено висновок, що неможливо усунути від права на спадкування особу, яка на момент подання відповідного позову померла, оскільки її цивільна правоздатність вже припинилася.
Доповідач зазначив, що спадщина включає в себе актив і пасив (права і обов’язки). Він звернув увагу, що ЦК України 2003 року змінив підхід до спадкування – відтоді йдеться про спадкування не, приміром, будинку, а права власності на нього. У постанові ОП КЦС ВС від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 зроблено висновок щодо спадкування права на страхові виплати, які були призначені, але не виплачувалися спадкодавцю за життя.
Також Василь Крат навів судову практику щодо спадкування права на відшкодування моральної шкоди; обов’язку відшкодувати майнову шкоду (збитки); щодо того, які права спадкуються в сфері інтелектуальної власності (допускається тільки щодо майнових прав) та ін.
Він звернув увагу на постанову КЦС ВС від 7 жовтня 2020 року у справі № 450/2286/16-ц щодо спадкування права на оспорення документа чи юридичного факту. В ній зроблено висновок, що якщо спадкодавець за життя висловив безпосередньо або своєю поведінкою дав зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то це буде суперечити його попередній поведінці.
У блоці «Спадкування за заповітом та заповідальні розпорядження» Василь Крат звернув увагу насамперед на те, що слід розмежовувати заповіт та інші заповідальні розпорядження (див. постанову КЦС ВС від 10 травня 2018 року у справі № 497/1870/16-ц). Тож, зауважив він, може відбуватися певна конкуренція між таким розпорядженням і заповітом. Доповідач навів судову практику щодо того, які права можуть бути охоплені заповітом; щодо конкуренції заповітів; місця складання заповіту; тлумачення заповіту; посвідчення його поза межами нотаріального округу (це не є підставою для визнання його недійсним) тощо.
У блоці «Спадкування за законом» доповідач розповів про сутність такого спадкування, навів таблицю споріднення осіб у контексті визначення черговості права на спадкування, зауваживши, що подружжя не є родичами, оскільки поміж ними існували сімейні відносини.
КЦС ВС у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 643/1216/15-ц вказав, що ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. Ступінь є свого роду одиницею вимірювання споріднення поміж родичами за походженням. Він надає можливість встановити «відстань» між спорідненими особами (родичами за походженням).
У постанові КЦС ВС від 23 березня 2021 року у справі № 643/14592/18 зроблено висновок про необхідні для спадкування за законом юридичні факти. Так, мають існувати чітко визначені юридичні факти, що підтверджують наявність: родинних відносин (певний ступінь споріднення зі спадкодавцем); квазіродинних відносин (усиновлення спадкоємця чи спадкодавця); сімейних відносин (шлюб зі спадкодавцем; проживання зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини); відносин з утримання (перебування на утриманні спадкодавця спадкоємцем не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини).
Василь Крат навів судову практику щодо прийняття та оформлення спадщини, зокрема: про наслідки пропуску строку для її прийняття; безумовний характер прийняття спадщини; відмову від прийняття спадщини.
Акцентував також на тому, що у приватному праві не передбачено нікчемності для свідоцтва про право на спадщину. В ЦК України закріплено тільки можливість пред’явити позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред’явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва). На вимогу про оспорювання свідоцтва поширюється позовна давність (постанова ОП КЦС ВС від 5 вересня 2022 року у справі № 385/321/20).
Крім того, він розповів про інші аспекти захисту в спадковому праві на прикладі практики Верховного Суду.
Лекція відбулася межах організованого юридичним порталом «Ratio Decidendi» та журналом «Право України» практикуму «Спадкове право: правова доктрина, практика ЄСПЛ і Верховного Суду».
Презентація Василя Крата – https://bit.ly/3D3utXJ.
_03_03.png)
